©2019 by Taras Levkiv. Proudly created with Wix.com

BIOGRAPHY

Taras Levkiv was born on June 25, 1940, in the village of Mala Berezovytsya, now located in Zbarazh Raion, Ternopil Oblast, Ukraine. Taras is an honored Ukrainian artist who specializes in ceramic art. He works on the joints of contemporary art and traditional folk crafts - pottery. Taras Leviv applies a wide range of techniques and materials of artistic ceramics. He is engaged in graphics, creates compositions in the technique of intarsia. On ІІІ All-Ukrainian symposium of ceramics in Opshnae (1999) he got I honor for decorative plastic work "Bilomorcanal". Museums of Lviv, Ternopil, Tbilisi, the Saints-Petersburg, Berlin, Prague and other cities show to their visitors the artist's works. Over 30 years Taras Bohdanovych is a head of Ceramics Department in Lviv College of decorative and applied arts named in I. Trush. He was a Deputy of Lviv regional administration of the First democratic convocation. Over 10 years T. Levkiv has worked at public principles as a manager of projects at the construction in Vynnyky of Autocephalous Orthodox Church of the Saint Volodymyr and the Saint Olga.

 

ТАРАС ЛЕВКІВ

Біографія

Львівську професійну кераміку, яка займає вагоме місце в історії українського мистецтва другої половини XX ст., неможливо уявити без творчого доробку Тараса Левківа. Народився художник 25 червня 1940 р. в с. Березовиця мала Збаразького району Тернопільської області. Ще в радянські часи його здобутки були визнані на найвищому всесоюзному та міжнародному рівнях. Художник став першим представником від України на 3-ому міжнародному бієнале у Валлорисі (Франція, 1972), де з 1945 р. в кераміці періодично працював знаменитий Пабло Пікассо. Творчий та педагогічний талант Т. Левківа у повній мірі розкрився в умовах незалежної української держави, про яку він мріяв усе свідоме життя.

Становлення творчої особистості Т. Левківа відбувалося в бурхливий період національного відродження 1960-х pp. Львівська кераміка об'єднувала тоді непересічних індивідуальностей, які реально сприяли популяризації та збереженню засад вільної творчості. Важливим фактором у становленні молодого митця стала зустріч з педагогом, який дав йому ключ до зацікавленого філософського осмислення природних і мистецьких явищ –Тарасом Драганом. Крім того, варто згадати про добрі стосунки з Петерісом Мартінсоном, видатним, знаним і шанованим у світі латвійським майстром кереміки. Їхнє знайомство, яке відбулося на творчій базі в Дзінтарі, сприяло активному розширенню кругозору, пізнанню нових матеріалів і технологічних можливостей.

Виняткова працездатність вирізняла Т. Левківа серед ровесників. Ще під час навчання у Львівському інституті прикладного та декоративного мистецтва, наприкінці 1970 p., відбулася його перша персональна виставка. Представлені в експозиції твори художника "Козак б'є в литаври", "Галицьке військо", "Троїста музика", "Чугайстер" стали своєрідними символами часу.

Незважаючи на наступні десятиліття відвертої реакції та політики українського вірнопідданства, Т. Левків продовжує активно творити. Його творчість еволюціонує у двох напрямах, кожен з яких виражає протест проти насаджуваних у радянському мистецтві обмежень і постулатів. Перший -представляє сміливі експерименти в ділянці формотворення. Художник застосовує об'єми, які утворюються в процесі використання техніки гончарного круга – циліндр, кулю, конус. У такому підході знаходимо аналогії з пластичним розумінням простору, властивим кубізму. Другий напрям свідчить про унікальне уміння втілити власні погляди та суспільно-політичні переконання в оригінальних асоціативних формах – "Квіти на камені", "Оазис", "Північне сонце", "Квітучі пеньки", "Вибух" та ін.

У 1980-х pp. у творчості художника помітні нові тенденції. Він немов би уникає земних незгод і суспільної несправедливості, стремить до вищої логіки і порядку. Переважання об'ємів, утворених під час обертання гончарного круга, логічно трансформується в пріоритет космологічних мотивів. Крім кераміки, автор реалізує свої задуми в графіці та інтарсії. Проте у його "космосі" відбуваються події, пов'язані з земними проблемами - "Кам'яні вихори", "Обережно, крихке", "Космічний спрут", "Реставрація планети" тощо.

У 1989 р. Т. Левківу присвоєно почесне звання Заслуженого діяча мистецтв України.

Логічним наслідком безкомпромісної життєвої позиції митця стає його обрання в роки утвердження суверинітету України депутатом першого скликання Львівської обласної та Винниківської районної рад. Паралельно він здійснює керівництво кафедрою кераміки Львівського коледжу декоративного та ужиткового мистецтва ім. І. Труша. Т.Левків перебуває у вирі політичних перипетій, як завжди приймає все близько до серця, за що платить власним здоров'ям. Проте ніяка хвороба не здатна здолати художника. Він черпає життєву енергію у процесах творчості і на 3-ому Всеукраїнському симпозіумі кераміки в Опішному (1999) знову здобуває одну з найвищих нагород. А у 2008 р. його ім'я зустрічаємо серед номінантів найвищої державної нагороди – Шевченківської премії.

І сьогодні митець відчуває молодечий запал, бажання до праці. Вагомою частиною його нинішнього доробку є покоління студентів, з якими він щедро ділиться багатим досвідом. В їхній повазі і любові – відчуття  безперервності традицій і переконання в доцільності пройденого життєвого шляху.

                                                                                                                                                                                       Орест Голубець 


                                                                                                                                                                                       професор, доктор                                                                                                                                                                                                                мистецтвознавства